androgyny_cat

Thu, 17 Dec 2009 17:56:01 GMT

Продивляючись старі фоти… ніяковію, нервую, ненавиджу… дивлюся на обличчя людей, які щось значили для мене колись… для яких я щось значила… люди, які щось значили для них… стільки огидних чи просто неприємних мені облич…

Ніколи не повернуся до минулого… я НЕ хочу до школи… хіба шо в раннє-раннє дитинство… коли я знали тільки приємне… тільки цікаве і добре…

Дивлюся на своє обличчя… воно майже не змінилися… стало приємнішим і дорослішим… і все… думаю про себе… як дивно, коли люди ненавидять тебе за щось тобі самій незрозуміле… або за те, ким ти не є… або навпаки, за те, якою ти є, бо хочуть бути на тебе схожими…

Дивлюся і думаю, скільки було навколо мене обмежених людей… недолугих і стрьомних… потворних і слизьких… огидних мені…і приємно думати про те, що тепер їх немає у моєму оточенні… фенікс гад, єт ласт…

Їхууу!

Wed, 22 Apr 2009 16:44:15 GMT

Вбивча ненависть…

Млосно і паніка…

В вуха вривається зло…

Хочу вбити тебе інколи

Проте знаю: вбиваючи,

Кинуся діафрагмою

На гостре скло

Thu, 12 Mar 2009 16:21:12 GMT

ХМ…саме так, саме такими великими буквами… бо… хм, я бісексуальна. В особливості – навесні. До того ж, коли є якась вагома причина для поряву почуттів. Білявка. Чорнявка. Діна… тощо?

Все просто і дуже позитивно. Позитивно – бо закоханість підвищує рівень ендорфіну і його концентрацію. Причому саме закоханість, а не шмаркльо-сльозо-крововиливи в мозок під час нездорового кохання. Звісно, кохання в цьому випадку олмост приречене. Бо наша країна все-таки не Швеція. І наші жінки все-таки повально гетеросексуальні. І я заміжня й повна здорового глузду дівчина. Щоправда, не зовсім середньостатистична. Та це не суттєво ніяк.

Ви йдете по вулиці. Дивитесь. Бачите. Я бачу те те саме, що й ви. І на вулиці чомусь ніколи (дуже рідко) бачу ЇЇ. Вона може бути будь-якою. Проте саме вона присниться мені наступної ночі і я буду згадувати її посмішку (панчохи, туфлі, не нафарбоване око) і радіти життю. Просто буде трошки млосно і приємно).

Була така одна дівчина в К**і. Дуже інопланетна і висока. Коротке хвилясте волосся. Великі синьо-карі очі (зіниці чорні, аж сині, а очі глибоко карі). Пальто, намисто, брунатні гольфи. Біля входу в арт-центр. Загадкова. Вельми.

Є ще одна. Вірніше одна і постійна. В тому ж місті. В тому ж серці. Краща подруга.

Є остання. Низький ніжний голос. Дуже… помітна. Сором’язлива. Здогадуєшся, що я саме про Тебе зараз пишу? Моя би воля – я б тобі подарувала живого жирафа. Вони круті, я впевнена. Ти ж не дарма їх любиш?

Звісно, буває сумно. Але зовсім трошки. Зовсім і через дурню – ти не поруч, ти не прийшла. Ну буденні усілякі речі. А знаєш, що небуденне? Весна. Вона – щороку різна. Модна й пікантна, цнотлива й бажана. Крута. Дуже. Фіолетова. Біла. Не банально зелена.

Мені здається, в тебе смак зимових яблук. І, можливо глінтвейну. Він круто варить глінтвейн і не дарма його любить. І тебе. Як і я.

and then...

Fri, 09 Jan 2009 19:33:08 GMT

…а потім я зап’ю сперму кавою і все пройде – як вам такий хід думок?

Брудний сніг лежав на землі, а білий і пухнастий падав з небу. М’який сніг – м’який настрій: все просто. І начебто можна начхати на збоченців, що ходять навкруги. Я ненавиджу чоловіків. Я вам ще цього не казала? Кажу. Ненавиджу дуже сильно. Усіма потрухами своїми ненавиджу. Щиро. З посмішкою на обличчі і фразою на вустах –«200 євро година, любий. Тільки для тебе – знишка!».

Так, я саме повія, а не хто би там ви не подумали. Інколи – я ескорт для походів у гості чи до клубу. Іноді – танцівниця. Проте суть не міняється. Я – повія. Дорога і не всім доступна. Бо євро завжди в ціні, в основному зростає, а гривні мені у руки і у ліфчик пхати не раджу – дам ляпасу і позову друзів.

Але як же я ненавиджу чоловіків!!! Ні, я не фригідна, мене не гвалтував тато і я зовсім нормальна. Проте чоловіки – стурбовані свині і це огидно. Коли в них є гроші – я можу закрити на це очі і відкрити рот, проте їх огидність від цього нікуди не дінеться.

Гидкіше за все прокидатися і бачити рядом це – чоловіче тіло зі зморщеним малим непорозумінням межи волохатих ніг. Чоловічий піт. Чоловіча слина. Чоловічі великі м’язисті язики. Чоловіча натура. Буееее…

- 200 євро.
- Дорого.
- Котися.
- 170?
- Котися.
- Гривнями?
- Недочув?
- Кредитка?
- Я схожа на банкомат?
- 200?
- Пішли.

Ненавиджу чоловіків.

Цей був молодий і тремтячий. Знаєте, є такі – хочуть, аж тремтять (бо: мама думає, шо він гарний хлопчик; жінка думає, шо він гарний тато; тато дає гроші на клюби; копив усе життя і мріяв позбавитись цноти).

- а ти можеш сказати: «трахні мєня»
- трахні мєня
- ніжніше!
- Ти заважаєш.
- Що?..
- Трахні мєня.
- Оооо…

І півлітра сперми у горлянку: на тобі сцуко, за те шо не 170 і не гривнями.

- я прийду ще…
- не треба.
- Га?
- Добре, добре, на чайок…

З автомату хіба шо і у компанії міліціонера, говнюк малий. Хєр ти мені ше раз на рота даси.

Я не зла, нє. В мене є подруги – для них я працюю секретаркою у дюже престижній фірмі. Секретаркою – бо це майже автентично з «повією», у дюже престижній – бо бабла у мене нємєряно. Майже не брешу)

Одна вже пристаркувата – за 40, подруга мого старшого брата, і моя майже найлєпша – приватний підприємець. У неї син і колишній чоловік. Сину 20, чоловіку хєр зна скоко. Чоловік мене любить, її гнобить, сина холіт і лєлєєт. Чоловік мій завсєгдатай, тому вже колишній. Подруга ні сном, ні духом про такі інциденти, тому й досі подруга. Чоловік її, коли кінчає, кричить: «бєбочка, я ні магу……..». Дуже смішно – я ледве стримаюсь у такі миті.

Сина я ніколи не бачила – вчиться у Хєрманії, повинен був нещодавно повернутися.

Інша тьотя – Зоя. Моя однокласниця. Ненавидить мене, бо я гарна і працюю тіпа ж у дюже престижній фірмі. А вона курка тіпічна, домохазяйка зі стажем і продавщиця у супермаркеті (ото капєц). Ходить у джинсах епохи середньовіччя і хом-мейд светриках. Бландінка. Робить вигляд, шо дуже крута і обізнана в моді, бо вона розповсюджувач оріфлейм. Я її люблю, бо з нею смішно. Проте насправді я її не люблю.

Третя – моя справжня. Єдина. Інга. Секретарка. У дюже престижній фірмі. Кароче, колега. Також повія, трохи старша мене, з виду стерва, по натурі ляхва…

- Прикидуєш, Люся (це наша бізнес-вумен), мій екс мені дзвонить і каже: я тебе хочу! У рот! Дуже, аж свербить!!! А я йому – в мене алергія. А він мені: а ти кавою запий і всьо буде ок! Як вам такий хід думок, га? От він падла!
- Ото чоловіки пішли, дівчатка! Добре, шо екс…

Я то знаю, шо це не екс, а клієнт якийсь постійний, проте не престижний. Тому і не дала йому Інга. Сміюся дуже нещиро, проте ніхто крім Інги не помічає, Інга підморгує.

- Мій студент із Германії вернувся. Три дні вдома не ночував, шолопай… десь усі гроші пропив-прокутив. Колишній навіть не гримав, сказав, шо порадив один вельми престижний клуб…

Ой якось мені пісяти захтілося. Це шоб її бєбочка і по клюбам лазив-тинявся?? Єдиний його клуб – престижні лярви на бульварі – себто я і корефанка моя Інга)))))))

- Каже, зустрів дівчину – мама рідна!! Женитися на ній хоче. Ось, фоточки рідної кровинушки. За граніцей возмужал)))

Подивимося на цього мущину))). Ой, та шо ж це?..

Кароче, вияснілось, шо гівнюк тусіт там же де і татко. Це він той націоналістичний гад, якому євро очі муляло – от же падла симпатична (ну не можу ж я сама собі брехати, шо він урод?)))!

…

В цілому зробимо ліричний відступ щодо моєї, вона же – найдревніша, професії.

Інга була повія як повія без особливих вибриків і претензій, без скандалів із клієнтами – тиха, піддатлива і падка до грошей. Мені ж кололо очі убожество деяких осіб чоловічої статі і відсутність у них навіть десяти умовних одиниць. Гримала я на цих ходячих членів і вимагала якоїсь грьобаної справедливості та справжності. Бо в житті як: справжня жінка НІКОЛИ наліво і направо ноги не розсува.

Інга на мене за теє діло гримала і шибко сюрчала: що, мовляв, не інакше як судилося мені за мою справжність колись вдавитися природною рідиною – чиєюсь спермою чи власною кров’ю. Несмішні речі, проте мені начхати на них було і є.

…

І прийшло оте вже повнолітнє мале дитинча.

- Прівєт… може, ну його і підемо кудись? Мама в мене гарна…

Ох-хо, я про твою маму більше за тебе знаю))

- Вона думає, шо ти секретарка, то чом би не продовжити цю її думку і не виправити твою ситуацію з роботою?

По типу він дуже вумний і дуже нахабний.

- Та нє, в мене тут грошики гарні капають. Дякую, малий, вали.

Головне, сприймати їх як ходячу цюцюрку – повірте! Хіба можно серйозно реагувати на велетенський ходячий балакаючий член у пальті? Ні. От і все…

- Тож вечеря у нас завтра сімейно-компанєйська – приходьте з Інгою.

…

Вечеря була смачна, хлопця-цюцюрку звали Дєніс. На європейський манєр – такий собі Деніс – Пеніс.

Балкон. Курю. Підійшов.

- Ти така… виходь за мене. Я серйозно.

Повертаємось до правила, що зазначено вище. Зрозуміло яка частина тіла пропонує мені руку і серце. Я ЗАВЖДИ здогадувалася, де у чоловіків серце.

- Ну і шо? Діти і прання? Ні, дякую

- Чому??? А подорожі? А кохання? А романтика???

- Балакун ти малий. Ти мене не знаєш.

- Знаю! Серцем чую, що знаю!!..

Який він пісний: наче запліснявіле тістечко чи мій шкільний хлопець Серьожа. Однаково ригати від них усіх хочеться. Або підсолити.

- Тож ти згодна?

- Ні. Кінчай. Не буде тобі безплатного сексу. 200 євро чи просто знайомі.

Гордовито так пішла геть з балкону. Ні, не подумайте – просто вже викурила цигарку.

…

…Я ненавиджу коли мене будять зранку. Особливі небажані неголені чоловіки з букетами незапашних тогорішніх гладіолусів.

- Привіт! Я тут подумав…

- А я тут не виспалась!

- Ну то я зайду?

- Заходь, кава на кухні на столі – мені три ложки цукру. Спальня прямо по коридору. Чекаю. Сексу не буде – в мене місячне. Квіти викинь.

І пішла спати. О 9й він ще не пішов(.

- То он ти як живеш! Наче дружина олігарха.

- Євро росте, синку))) Воно стабільне на відміну від гривні і чоловічих слів.

- Кава захолола.

- Я п’ю холодну.

- Вийдеш за мене?

- Ні.

- Я завтра їду до Германії… знов… зі мною не поїдеш?

- Ні.

- Я закохався…

- Слухай, можливо, я щось плутаю, але, здається, ми не дуже романтично познайомились?

- Та це… та це просто…

Червоніє. Червонію і я, проте від запалу і невеличкої злості…

- Геть! Геть із своїм віником квітів – до мамці, до татка-їбунця, до розпусної Німеччини!!! Я порядна жінка, це мій будинок…

Шось я перебрала з порядною жінкою…

…

Поїхав він звісно до Німеччини. Напевне, ше й плювався з трапу, коли про мене згадував. Навіть тато його ходити до нас перестав. Ну то й добре. В нього, знаєте, член кривий і сперма несмачна.

…

- Інго, айда в Крим, там тепло…

- Ммм…удвох?

- Та ну їх к бісу, тих чоловіків… за життя ще не наїбалась? Творчу відпустку собі виписуєм)))

- Нну…

Люблю я цю бабу. Навіть відлизати в неї не проти. А цицьки в неї… а інтелект 8))!!!...

…

А сніг у Криму був солоний від моря. Як Інга у своїх найпотаємніших місцях…

млосно!!

Thu, 08 Jan 2009 20:25:40 GMT

...їду з глузду - сесія, сумно, сніг.............ссссссссссс...короче, я не в гуморі, я хочу спати, я хочу їсти, я пишу зара українською - вибачайте...мені сниться Вона!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!...це найгарніше і найстрашніше....коротше, я в ЖЖ - радійте, друзі!..буду писати тут свої розповіді...і сповіді... автобіографічний елемент є обов'язковим...тож...

Thu, 08 Jan 2009 19:53:47 GMT

цікаво, всі в цьому так довго розбирались, як я ?